Зміцнення і міцність пластмаси

Щоб усунути недоліки повільного твердіння та міцності при низькій кімнатній температурі пластикових матеріалів із використанням м’якої глини як зв’язувального після будівництва, до полімеру часто додають відповідні кількості зв’язуючих речовин, що твердіють на повітрі та тепла.
Пластмаси без хімічних сполучних речовин називаються звичайними пластмасами. Цей тип пластику має низьку міцність до спікання, але при підвищенні температури волога виходить і міцність зростає. Після високотемпературного спікання холодна міцність підвищується. Але термічна міцність знижується з підвищенням температури при високих температурах.
Міцність пластику з додаванням силікату натрію швидко зростає з температурою після будівництва, і форму можна швидко видалити після завершення будівництва. Однак під час процесу сушіння ця зв’язуюча речовина може мігрувати на поверхню конструкції або виробу, перешкоджаючи плавному видаленню вологи та викликаючи стрес і деформацію шкіри. Крім того, пластикове сміття після будівництва не можна використовувати повторно. Пластик, що містить цю сполучну речовину, підходить для великих печей з довшим періодом будівництва та для використання на дахах печей.
Фосфат алюмінію є найбільш широко використовуваним термореактивним сполучним у пластмасах, який може досягти високої міцності після сушіння та запікання після виготовлення.