Вступ до легких литих конструкцій

Jul 02, 2024

Залишити повідомлення

Гранульо-порошкоподібний матеріал, виготовлений шляхом додавання певної кількості сполучного до вогнетривких матеріалів. Має високу текучість і підходить для аморфних вогнетривів, сформованих литтям.
Порівняно з іншими аморфними вогнетривкими матеріалами сполучна речовина та вміст вологи вище, а текучість краща. Таким чином, аморфні вогнетривкі матеріали мають більш широкий спектр застосування, а використовувані матеріали та зв’язуючі можна вибирати відповідно до умов використання. Його можна безпосередньо заливати в облицювання для використання, або збірні блоки можна виготовляти методами заливки або ущільнення.
Коротка історія: Вогнетривкі бетони є основним різновидом аморфних вогнетривів. Під час Другої світової війни вогнетривкі плити використовувалися як замінник неправильної цегли в котлах або нафтовидобувному обладнанні в Сполучених Штатах. Японія почала дослідження та виробництво таких матеріалів у 1950 році. На початку 1950-х Радянський Союз почав використовувати силікатно-цементні вогнетривкі конструкції. З 1960-х років розвиток аморфних вогнетривких матеріалів був швидким. До 1990-х років виробництво аморфних вогнетривів у таких країнах, як Японія, Сполучені Штати та Німеччина, становило понад одну третину загального виробництва вогнетривів, а вогнетривкі метали становили від 40% до 50% аморфних вогнетривів. матеріалів. На початку 1950-х років у Китаї почали використовувати силікатно-цементні вогнетривкі бетони, які тоді називали жаростійким бетоном і в основному використовували для теплових конструкцій нижче 700 градусів (іноді 700-1200 градусів). З 1965 по 1975 роки широко використовували кальцієвий цемент і фосфатні вогнетривкі бетони, які тоді називали вогнетривким бетоном. Робочу температуру було підвищено до 1400-1600 градусів, і за цей період були побудовані бази виробництва продукції. На початку 1976 року були встановлені стандарти продукції. Після 1976 року різноманітність продукції швидко зросла, а якість поступово покращилася. У середині -1980} минулого століття Китай розробив нове покоління вогнетривких бетонів, включаючи вогнетривкі бетони з низьким вмістом цементу, наднизьким вмістом цементу та безцементні вогнетривкі бетони, якість яких була близькою до передового міжнародного рівня.
Заливна суміш, виготовлена ​​з легкого вогнетривкого заповнювача, порошку, в'яжучого і домішок, називається легкою заливкою. Завдяки низькій об’ємній щільності та теплопровідності легкий литий матеріал також відомий як ізоляційний вогнетривкий литий матеріал. З точки зору класифікації, легкі вогнетривкі бетони можна розділити на дві категорії: напівлегкі вогнетривкі бетони, легкі вогнетривкі бетони та надлегкі вогнетривкі бетони на основі їх об’ємної щільності; Відповідно до температури використання, він поділяється на низькотемпературні ізоляційні (легкі) вогнетривкі бетони, середньотемпературні ізоляційні (легкі) вогнетривкі бетони та високотемпературні ізоляційні (легкі) вогнетривкі бетони.
Сфера застосування легких теплоізоляційних плит дуже широка. У футеруванні печей, теплового обладнання, димоходів і димових вікон у промислових секторах, таких як металургія, машинобудування, нафтохімія, енергетика та будівельні матеріали, легкі ізоляційні вогнетривкі литі плити зазвичай використовуються як ізоляційні шари. Але з удосконаленням легких ізоляційних вогнетривких матеріалів для лиття та вдосконаленням технології приготування, є також багато випадків, коли вони безпосередньо використовуються як робочі футеровки для атмосферних печей. Низькотемпературні та середньотемпературні легкі литі плити в основному використовуються як ізоляційні вкладиші та не контактують з полум’ям. І значна частина високотемпературних легких ливарних плит безпосередньо використовується як робочі вкладиші, які не контактують з розплавленим або твердим середовищем всередині печі. Особливо для використання в якості робочої футеровки в різних нагрівальних печах і печах для термічної обробки, це може значно заощадити споживання енергії.